«Деякі моменти назавжди закарбовуються в пам’яті», — розповідає студент Київського національного університету ім. Шевченка Даніїл. Взимку, гуляючи з дівчиною в районі ВДНГ, він побачив, як десятеро перехожих підіймали чоловіка на інвалідному візку. Кілька місяців потому це місце стало однією з перших відміток Даніїла на Provodnik.online. Це інтерактивна мапа для людей, які мають обмеження в мобільності.

Попри оновлені Державні будівельні норми чимало об’єктів інфраструктури в Україні досі не облаштовані пандусами, а наявні — в 90% випадках встановлені неправильно. Користуватись ними небезпечно, якщо взагалі можливо.

Вулиці, магазини, аптеки, школи, адміністративні будівлі в містах і селищах досі фізично недоступні для багатьох українців. Відсутність ліфтів, пандуси з неправильним нахилом, занадто високі бордюри ускладнюють пересування не лише людям з інвалідністю. Це проблема для батьків з дитячим візочком, людини похилого віку, жінки з валізою, яка щойно повернулася з відрядження, спортсмена з травмою ноги, що вимушений пересуватися на милицях. Сьогодні фізичні бар’єри є проблемою мільйонів наших співгромадян. Завтра — ця проблема може торкнутися будь-кого.

Безбар’єрне середовище є загальним суспільним інтересом, кожен має змогу зробити внесок в його розбудову. В цьому і полягає глобальна мета стартапу Provodnik — допомогти українцям дбати одне про одного. Автори проєкту — одесити Анна Крис та Павло Богаченко.

Захист прав людей з інвалідністю дорівнює захисту прав усіх людей

Анна: В чому сенс універсального дизайну? Те, що підходить людям з інвалідністю, підійде й всім іншим: і пенсіонерам, і дитячим візочкам, і тим, хто тимчасово втратив мобільність, наприклад, зламав ногу. Необхідно розуміти: організації та активісти, що борються за права людей з інвалідністю, насправді борються за права всіх. Однак не всі до цієї боротьби долучаються. Я завжди кажу: ми всі опинимося в старості, думати про це необхідно вже зараз. Всі мають право на безбар’єрність. Ми хочемо об’єднати суспільство навколо цієї ідеї. Щоб громадяни перебували з владою і бізнесом в позитивно-структурованому діалозі. Негативними комунікаціями нічого не досягти.

Користувачі сайту Provodnik.online можуть оцінити доступність будівель, тротуарів, вулиць та інших об’єктів за декількома критеріями — наявність пандусу, ліфту, ширина дверного отвору, обмежувальні конструкції, загальна зручність пересування, тощо. Коли один об’єкт набирає 10 негативних оцінок, система автоматично відправляє запити до відповідальних органів влади — допоки порушення не буде усунуто.

Анна: Є багато проектів, які наносять дані на мапу. Але через півроку-рік ці дані втрачають актуальність, лежать мертвим вантажем, а суспільство не може ані впливати на ситуацію, ані оцінювати прогрес.

Павло: Ми хочемо не збирати дані, а змінювати ситуацію. Тому з’явилася ідея додати звернення до органів влади, по аналогії з платформами, де люди генерують електронні петиції. Ми вирішили запустити всередині системи механізм автоматичної взаємодії з владою. В майбутньому ми хочемо додати функцію моніторингу бюджету. Є можливість отримувати дані з систем державних закупівель. Тому, коли нам будуть надходити відписки «немає грошей» на нормальний пандус, ми зможемо зіставляти відповіді з відкритими даними про те, скільки було виділено коштів на місто чи район, зокрема, й на покращення інфраструктури.

Коли запит відправляється, в системі запускається таймер. Базовий термін для розгляду звернень — 30 діб. Якщо відповідь не надходить, система відправляє наступний запит — в ієрархічно вищу інстанцію. Копії запитів відправляються в центр — Міністерство регіонального розвитку та Міністерство соціальної політики. У позитивному сценарії порушення усуваються, а ми заново оцінюємо вже оновлений об’єкт.

Анна: З часом, коли кількість користувачів Provodnik зростатиме, запитів буде все більше. Це буде підтвердженням того, що нас, українців, ситуація не влаштовує, що ми хочемо змін. Відмахнутись у такому випадку вже буде не так легко.

Павло: Тим більше, що фактично безбар’єрність закріплена в національному законодавстві, воно є обов’язковим і для державних установ, і для приватного сектора. Крім нових ДБНів, є зобов’язання України перед Європейським Союзом, також країна ратифікувала Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю. Це дає нам підстави посилатися на порушення як законодавства, так і прав людини.

Павло — юрист, Анна має соціологічну та менеджерську вищі освіти, працювала в івент-менеджменті, IT та громадському секторі. Майже 4 роки жила в Дубліні. Розповідає, ідея інтерактивної мапи з’явилася ще в 2014 році. Однак реалізували її навесні 2020 року, після повернення в Україну.

Інклюзивні країни відрізняє різноманіття людей на вулицях

Анна: Ситуація з інклюзією та різноманіттям в Україні та Ірландії контрастує. Часто кажуть: що тут зробиш, така наша реальність. Але коли я потрапила в Ірландію, зрозуміла, як все може та має працювати. Перше, на що звернула увагу — різноманіття на вулицях. Стильно одягнений, усміхнений чоловік на електричному візку. Жінка років 80 обирає помаду в магазині. Я назавжди запам’ятала колір — червона фуксія. В пабах люди різного віку, танцюють. Вони живуть. Немає співчуття в очах, і це круто. Бо немає інакших людей, є різні життєві обставини. В нас це співчуття всюди. Інколи хочеться запитати: навіщо так дивитись? Просто спілкуйтесь на рівних! Але найгірше, що в нашій країні людей на інвалідних візках майже немає на вулицях. Чому? Як їм вийти з дому, як добратися, як повернутися назад? Якщо одна зупинка пристосована до інвалідного візка, не факт, що такою ж буде наступна. Ось це і відновило ідею запустити мапу Provodnik.

Задум в готовий проект команда почала втілювати на Хакатоні від проєкту Європейського Союзу «Регіональний механізм розвитку громадянського суспільства країн Східного партнерства». Змагалися більше 30 команд з Азербайджана, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, України. У фінальному відборі Provodnik переміг з відривом 52 бали та отримав грант — 10 тис. євро. Мапа запрацювала в квітні. Зараз вона охоплює Одесу, Київ та передмістя. На черзі — Маріуполь та Вінниця, в майбутньому — вся Україна.

Павло: Програма мінімум на другий етап — додати ще два міста. Крім Маріуполя та Вінниці, є плани на Львів та Харків. На місцях знаходимо волонтерів, навчаємо працювати з програмою. Крім того, звертаємося до органів влади, щоб отримати базовий набір інформації по об’єктах, які в них на балансі. Волонтери обробляють цю інформацію. Бо влада розповідає про кількість тих же пандусів, а волонтери йдуть на місце і перевіряють, додають на мапу. Зараз працюємо над тим, щоб через кілька місяців можна було додавати до своєї оцінки фотографію об’єкта. Крім того, на другому етапі плануємо функцію прокладання маршрутів. Як Google показує найкоротший шлях, Provodnik показуватиме найдоступніший маршрут.

Волонтер з Києва Даніїл розповідає: щоб залишити відгук, потрібно зареєструватися на сайті, вказати точну геолокацію об’єкта. «Це буквально хвилина, півтори. Нічого складного: перевірити вулицю, адресу, координати. Все просто. Я зрозумів, що 5-10 хвилин мого часу на день можуть допомогти комусь». Волонтерів, як Даніїл, в Києві та Одесі наразі близько 100. Волонтерити можуть всі бажаючі, достатньо мати під’єднаний до інтернету смартфон.

Масштабування безбар’єрності

Павло: Ми від початку прагнули до того, щоб мапу наповнювали користувачі. Щоб в подальшому вона розвивалася незалежно від команди розробників, була живим організмом. Як інтегрувати та залучати користувачів? За допомогою гейміфікації. В нас буде рейтинг найактивніших користувачів, які будуть отримувати бали. Коли підключимо партнерів, користувач зможе свої бали обміняти на якісь «плюшки». Наприклад, безкоштовна кава в закладі чи візит у кіно. Восени в Одесі плануємо провести конкурс інклюзивних маршрутів. Оберемо пріоритетні маршрути, по яких у нас найбільше запитів, і запропонуємо учасникам залишити якомога більше відгуків. Команда-переможець отримує подарунки від партнерів.

Анна: Взагалі українці не байдужі. Якщо показати, що є проблема, і що кожен може зробити добру справу, просто витративши 3 хвилини свого часу — ми віримо, що це спрацює.

Аналогів інтерактивної мапи Provodnik немає не тільки в Україні, але й в Західній Європі. У стартапа є перспективи. Система працює на відкритому коді — open source. Такі проєкти легко масштабувати та адаптувати під різні міста та навіть країни.

Анна: Ми з Павлом вихідці з дебатної спільноти (прим. ред. — міжнародний студентський рух, який популяризує дебати), хакатону Євросоюзу. Ідеї партнерства, взаємодії та підтримки нас дуже надихають. Тому ми завжди закладали можливість масштабування. З радістю будемо розширюватися та співпрацювати. Наприклад, вже є запит з Молдови, але поки ведемо перемовини.

Павло: Коли основний функціонал працюватиме, сайт можна буде легко доопрацьовувати та розширювати. Зробити версію для людей з вадами зору, додати на мапу пеленальні кімнати, веломаршрути. Ідея в тому, що система має бути максимально гнучкою — щоб додавати більше функцій та розширювати географічний діапазон. Вже зараз незалежно від локації система працюватиме та надсилатиме запити, достатньо лише додати в адмінпанель відповідні контакти.

Поділитись: